Поетеса, фотограф і акторка -  Наталія Шаповал
Наталія Шаповал

Поетеса, фотограф і акторка - Наталія Шаповал

Глибокі і рідні слова - це коли кожне слово близьке і зрозуміле.

"Поета легко можна образити". Але є поети, які перестають писати, коли життя не дає їм важких випробувань, безнадійної любові, і копнячків під попу.

Наталка Шаповал (справа) у виставі в Познані. Spektakl “Ja, kobieta”/ “Я, жінка”
Наталка Шаповал (справа) у виставі в Познані. Spektakl “Ja, kobieta”/ “Я, жінка”

Наталчині вірші, для мене поза часом. Глибокі і рідні - кожне слово близьке і зрозуміле.

"Когда я пытаюсь молиться, все сразу становится на места,
Глаза открываются, краски становятся ярче, текстуры - резче.
Я в тысячный раз научусь не присваивать, а отпускать.
Сама по себе голова поднимается. И расправляются плечи."

Natalie Shapoval 30 листопада

Вона писала їх так само і в 16 років, і пише зараз - так, немов Бог веде її рукою, щось розповідаючи нам про нас самих.

Фотосесія перед виставою, Познань, 2019

Natalie Shapoval

11 грудня 2018 р.

Это все, что я знаю про снег и про лампочки -
На большой высоте. Сквозь стекло. На просвет.
Сквозь все лето - полетом подбитой бабочки -
Махаона оставлен пыльцою след.

Это просто пыльца у меня на пальцах -
Искры выцвели. Город устало уснул.
Я шагаю по льду. Ничего не касаясь -
Все, чего я касаюсь, уходит ко дну.

Все, чего я коснусь, - зыбко и не надежно,
Все, что я полюблю, - превращается в пыль
На изломе крыла махаона. Тревожно
Я пытаюсь хоть что-то в себе сохранить.

Фотографии, сны и обрывки деталей
Совпадут.... или не совпадут в один ритм.
Я их, красочным хламом, гружу в свою память -
Без разбора - все ценно, что можно забыть.

Это все, что я знаю. Про снег и про лампочки.
На большой высоте. Сквозь стекло. На просвет.
Я тебе подарю свой маяк. Свою бабочку.
Это все, что я знаю про свет и про снег.

Дякую, Наталя, що пишеш, дякую за стільки років дружби!
Я зустрічаю твої вірші в совїй стрічці Фейсбук, не завжди підписані, але читаєш - і зрозуміло хто писав! :)

0 Коментарі
Завантажуємо...