Оповідь про двох козаків і красуню

Казка - оповідь, про молодість і мудрість.

Одного гарного теплого вечора козаки характерники повертались у курінь з розвідки. Тільки-но пройшов дощ,  тому на всьому на їх шляхові стояли глибокі калюжі. А назавтра, звичайно, їх чекав справжній бій і треба було скоріше лягти спати та гарно відпочити.

Козаки повертались з розвідки. Фото з сайту kozak.in.ua
Козаки повертались з розвідки. Фото з сайту kozak.in.ua

Старший козак йшов попереду, наспівуючи чудову пісню. Молодший йшов трохи позаду і підспівував.

А ось на їх дорозі з'явилося справжнє чудо, жінка, краси небаченої. Стояла вона і розмірковувала, як перейти бистру воду, та на козаків поглядала. В зелених очах її можна було й самому втопитись, забути по всі найважливіші справи і відпочинок...

Жінка стояла з краю дороги, після дощу і чекала

Старший козак спокійно підійшов до тої красуні, та, легко піднявши на руки, переніс через величезну калюжу і поставив на землю. Потім, друзі, не оглядаючись, пішли собі далі до братів козаків.

А ввечорі, біля вогнища, молодий хлопець довго сидів, опустивши буйну голову на коліна і думав. Усе йому бачилась подумки та красуня, немов сиділа з ним поруч, біля вогню...

Дівчина немов була весь час поруч. Зажурився козак...
Дівчина немов була весь час поруч. Зажурився козак... фото сайту mama.ua

Нарешті, не витримав хлопець і питає свого старшого товариша:

-- Гей-но, друже! Знаю я, що не можна козакові перед боєм доторкатися до жіночого тіла, яка б краля не стояла на його шляху. Погана прикмета, старі люди кажуть!

-- Так козаче, твоя правда! - відповідає йому старший.

-- Але ж, ти сьогодні взяв ту дівчину на руки і переніс через воду?! Що тепер маєш робити? - не вгамовувався молодий.

-- Сама так, брате. Я взяв її на руки, переніс через бистру воду і залишив її на іншому боці дороги. Але саме ти несеш її в своїх думках увесь час після цієї пригоди.

Ця притча  - переказ старовинних оповідань про монахів - ченців. І звісно, козаки - характерники - ченціми не були, в жодному разі.

Пам'ятаєте притчу про трьох манахів, які сміялись усе життя і навіть трішки після нього?

Share Tweet Send
You've successfully subscribed to Daily Buddha's Blog
Great! Next, complete checkout for full access to Daily Buddha's Blog
Welcome back! You've successfully signed in
Success! Your account is fully activated, you now have access to all content.