‘No that’s fine, I know I’m tall, you can stand in front of me’
Автор - Олександр Портер, чувак, що вижив, після онкозахворювання, а також
Серійний бабник | Світовий мандрівник | Гуморист
"Я просто помираю, від бажання побачити цю групу!", - сказала вона.
Перебуваючи в двох рядах від колонок "фронту" сцени, я поставив собі питання: "а чи не було це жахливим зловживанням словами "просто помираю"? Бо не було схоже, щоб дівчина хотіла бути на концерті так кепсько, якби то було її останнє бажання перед гільйотиною.
І це мало було бути мені першою підказкою, що я сильно подорослішав.
Так, звичайно, я визнаю, що я не курча цьогорічної весни. Ні.
Я вже зробив декілька кіл навколо сонця (хоча, очевидно, що це метафора, бо усі знають, що сонце обертається навколо землі... і що земля пласка). Тому, коли я приїхав подивитися, як грає ця група, я спочатку відчув себе звичайною людиною.
Але все змінилося за наступні 2 години
Тому що, ніщо, і я маю на увазі НІЩО не дає тобі так зрозуміти, що ти занадто дорослий, ніж коли ти йдеш на концерт в оточенні справжніх молодих людей.
Розпочнемо з того, то молодь в наші дні носить дивний одяг в стилі Mad Max, неначе вона тільки що виповзла з ядерного бункера. Забагато мерехтіння, блиску і підведення очей.
І, так, я не бачив стільки відкритого тіла з тих часів, відколи прокрався з відеокамерою в шкільну роздягальню.
Мене досі трохи дратує, що тоді це виявилася роздягальня хлопчиків, але...
До речі, про камери. Гадаєш, ти ж тут для того, щоб побачити живу музику?
Ні! Ти тут радше побачиш море смартфонів, що колихається і падає, блокує тобі вид на сцену і записує розмиті кадри.
Кадри, на які ніхто більше ніколи не подивиться.
"Ей, чувак! Дай-но мені подивитися на той зернистий кадр з концерту, який ти зняв, стоячі боком до сцени, на свій телефон! Так! Той, на якому група звучить так кльово, неначе мисливці-живодери на сцені забивають тюленів?" Я не чув, щоб хтось так колись сказав.
І не переймайся тим, щоб піти у бар і взяти дороге пиво, в пластиковій скляночці. Хто-небудь, обов'язково, кине в тебе таким самим, в будь-який момент, наприклад, вночі. І ти заощадиш на чайових.
Що?! Ти хочеш, щоб я простояв на цьому місці дві години?
Я не дратуюсь, коли хтось говорить "це місце зайняте". Я дратуюсь тоді, коли, той самий чувак стає на моє, перш ніж я встигаю сказати йому що воно зайняте. Чому ти взагалі думаєш, що я так можу простояти 2 години?
Якщо я бурчу і суворо насуплююся по відношенню до цього випробування, це тільки тому, що воно змусило мене зрозуміти. Я вже не так молодий, як колись був на такому самому концерті.
І знаєш? Я щасливий залишити ці перші ряди, ці ями зі сміттям. І ці крики.
Я залишаю їх наступному поколінню
Бо моя голова у прямому сенсі вибухне, якщо я цього не зроблю.
