Картини з овочей, фруктів і андерграунду. Частина перша
Коротка передісторія київського фестивалю "Рок проти ковбаси"
Колись давно, років з 20 тому, була у славному місті Києві, група людей, які любили вражати масштабами свого "дурбалєйства" оточуючих киян і гостей міста.
Я вже не пам'ятаю всіх подробиць, і дещо, можливо, можу сплутати. Але люди були прекрасні, творчі і, на той час, нахабні, у своїх творчіх задумах, як ніхто інший.
Вони проводили концерти і акції з дивними назвами. Вони були повні хіпуватими або панкуватими підлітками напідпитку і не тільки. Ці люди створювали творчі майстерні, типу "Театр Кін" і запрошували у нього відомі гурти, тоді ще "радянського" "андеграунду".
Там я познайомився з вже покійними панками Володею "Літучим" і його другом "Желєзякою" (справжнє ім'я якого мені не відоме), і Андрієм "Свіном" Пановим (група "АУ"). І з художником "альтернативних реалій і конопляних лісів" - Олексієм "Качаном" Капустіним, з яким ми грали шумовий джаз і "мамоновщину" (назва цього типу поведінки на сцені йде від прізвища мого улюбленого музиканта і актора: Петра Мамонова).
Там я вперше почув гурт Олександра Лаертського "Волосате скло", пісні якого я співав з того часу на всіх вечірках.
Але мова зараз не про всіх них, а про один з іх проектів, який можливо саме зараз би став мега-популярним серед веганів і растоманів.
ФЕСТИВАЛЬ "РОК ПРОТИ КОВБАСИ"
Проект так і називався "Рок проти ковбаси" і проходив, крім театру "КІН" на Оболоні, також і в центрі столиці України, в районі нинішньої Європейської площі. Якщо точніше - на гірці, між філармонією (або нині - прозорим скляним мостиком імені одного відомого українського боксера і мера за сумісністю) та першим в Україні 3D кінотеатром "Стереорама".
Місце було ще видатнішим за подію. Це було справжнісіньке
БОМБОСХОВИЩЕ
Про атмосферу цього місця зараз неможливо говорити, без того, щоб волосся ставало дибки на "загривку". Довго кружляючи темними сходами, ви потрапляли в справжній творчій шабаш - гніздо українського андерграунду. Одним з постійних його очільників був дехто "Варган", а з ним поруч крутились різні люди, наприклад - пристаркуватий хіпі "Будулай" - кремезний, з чорним довгим волоссям кольору вкритого бітумною смолою даху чолов'яга.
Ми тоді були ще пацанами, "піонерами", як тоді казали, серед цієї вакханалії творчого народу і тусовщиків. Але грати і малювати нікому не заборонялось. Хоча б - спробувати.
"Рок проти ковбаси" - то було щось непідйомне для розуміння мозком звичайного юнака чи дівчини, тому випадкових людей там просто не було.
Поприносили якісь "залізяки", дроти, зібрали все це до купи. Знайшли у воді провід з 220, підключились. І якось грали!
Нині те, що грали, можна назвати ємким словом, значення якого майже ніхто не розуміє: "альтернатива". Повітря того часу було насичене протестом. Зубожілий радянський режим лежав на передсмертному ложі, і йому допомагали вмерти - отакими підземними поштовхами музикальних катаклізмів.
ЯК ТО БУЛО
Одна з стін невеличкої "зали" бомбосховища була поштукатуреною на вигляд і ще вологою. В той час, коли певні люди (і я серед них) намагались грати на музикальних інструментах, інші готували для загальної велетенської картини
ФАРБИ
Для цього з місцевих гастрономів було притягнуто ящиків з п'ять різних овочей і фруктів: різного кольору, консистенції і свіжості.
Можливо, якщо вам не пощастило і ви мали у той час чутливий ніс, ви б скоріше назвали запах від тих "фарб" словом "сморід".
Але, якщо ви мали при собі чим той сморід "забити", атмосфера дуже швидко переставала бути "томною" і ви могли долучитись до події і навіть взяти в ній участь...
Читати далі про "Рок проти ковбаси" у записі "Картини з овочей, фруктів андерграунду. Частина друга"
