Ось вам, друзі, історія одного хлопчика з далекого Сибіру. А також, невеличка історія про те, як я її знайшов, нижче.
Для мене самого секрет, які записи зберігаються у мене на компьютері. Якось, одного сонячного дня, наприкінці короновірусного травня 2020 року, я поліз на диск, який зберігає всі мої бекапи (архіви) у вигляді звалища незрозумілої структури. Щоб знайти щось з історій для цього блогу і привернути твою, читач, увагу до чогось, що тобі, певно, і не потрібне (так роблять всі, і я не виключення)
Це - як гадати на картах, тільки замість них - хард-диск
І ось, що я надибав звичайним пошуком "за маскою" (жодної паралелі з COVID-19, прошу). Шукав я серед файлів і папок з назвами типу /rozibraty_pisnishe/ і /vikinuty_ale_jalko/ - простим пошуком: по файлам з розширенням *.avi
Знайшлось небагато, але найцікавіше - часів до 2014 року. Звичайно, мені складно згадати навіщо я зберігав таких хлам, але сьогодні він звучить ще феєричніше.
Сценарій пісні:
- Хлопчик років 13-ти везе на нартах (от би ще й на нари) хтивого дядька думсько-депутатської зовнішності (я не кажу - "хтивого підо$§cа", як зробив би пан Лесь Подерев'янський, але ви зрозумієте й так хто є хто в цій історії).
- Дядько і хлопчик добре вдягнуті в мешти місцевої кіностудії, музика хрипить, оператора шатає, собачки взагалі не розуміють хулі від них треба і якого біса їм везти кудись це опудало і підлітка під звуки пісеньки "Пусть мама прійдьот" і надзвичайно тупим текстом.
- За віршами, складеними, як це видно з їх тупості, самим дядьком в шубі (з тих самих собачок), виходить, що підліток везе дядька з самого Сибіру, і їдуть вони до Путіна.
- Далі історія мала б бути нудною, якби не геніальний хід (бо у оператора закінчилася плівка, а у депутата і знімального майданчика - бухло). Дядька встає з нарт, кидає копійки хлопчику в нарти. Типу, "розплатився". А ви тепер думайте, яким боком пісня про Путіна до депутата в собачій шубі і цих, кинутих "нахабно" копійок.
Міцно зарубали відосік пацани...
Та що там міцно. Сам президент нашої багатостраждальної країни позаздрив би такому хіпстерському відношенню до знімання кліпів!
Мій мозок просто відмовився вірити (хвилини дві), в те, що передали йому очі! Але потім я згадав, що місце подій - путінська Росія, останніх 20 з гаком років, і подумки натиснув кнопку Reset в голові. Спрацювало.
"А бодай би ви всі були здорові і веселили нас далі!", - хочеться побажати всій знімальній групі, яка вижила від наслідків алкогольного делірію в той день.
