Гаутама Будда проходив повз одного села. У ньому жили противники буддистів. Жителі вискочили з будинків, оточили його і почали ображати.
Учні Будди стали сердитися і вже готові були дати відсіч, але присутність вчителя подіяла заспокійливо.
І те, що він сказав, привело в замішання і жителів села і учнів.
Він повернувся до учнів і сказав
- Ви розчарували мене. Ці люди роблять свою справу. Вони розгнівані. Їм здається, що я ворог їхньої релігії, їхніх моральних цінностей. Ці люди ображають мене, це природно. Але чому ви сердитесь? Чому у вас така реакція? Ви дозволили цим людям маніпулювати вами. Ви залежите від них. Хіба ви не вільні люди?
Люди з села не очікували такої реакції. Вони були спантеличені. У, тиші, що запанувала навкруги, Будда звернувся до них:
- Ви вже все сказали? Якщо ви не всі сказали, у вас ще буде можливість висловити мені все, що ви думаєте, коли ми будемо повертатися назад.
Люди з села сказали
- Але ж ми ображали тебе, чому ж ти не сердишся на нас?
Будда відповів
- Ви вільні люди, і те, що ви зробили – ваше право. Я на це не реагую. Я теж вільна людина. Ніхто не може змусити мене реагувати як він хоче та ніхто не може впливати на мене. І маніпулювати мною, теж. Мої вчинки випливають з мого внутрішнього стану. І я хотів би задати вам питання, яке стосується вас.
У попередньому селі люди зустрічали мене, радісно вітали, вони принесли з собою квіти, фрукти, солодощі. Я сказав їм: "Дякую! Але ми вже поснідали". Заберіть ці фрукти і солодощі, з моїм благословенням, собі. Бо ми з учнями не можемо нести їх з собою, ми, взагалі, не носимо з собою їжу.
- А тепер я питаю вас: що вони повинні зробити з тим, що я не прийняв. З тим, що повернув їм назад?
Одна людина з натовпу сказала
- Мабуть, вони роздадуть фрукти і солодощі своїм дітям і своїм сім'ям.
- Але, що ж будете робити ви зі своїми образами і прокляттями? - спитав Будда. - Бо я не приймаю їх. І повертаю вам. - Якщо я можу віддати назад подарунки, фрукти і солодощі, - то вони повинні забрати їх назад, чи не так? Що ж маєте зробити ви?
Я відкидаю ваші образи. Тому, несіть цей свій "вантаж" по домівках. І робіть з ним все, що захочете.
Тримати в собі гнів, - це як схопити палаюче вугілля, маючи за мету якось кинути його в іншого, – але ти будеш першим, хто обпечеться!
У суперечках, в той момент, коли ти почав відчувати гнів у відповідь, означає, що ти припинив боротися за істину. Ти став боротися тільки за себе і свої образи.
Ти не будеш покараний ЗА свій гнів, ти будеш покараний СВОЇМ гнівом
Стільки часу зараз вбито на клавіатурні війни. На моніторинги фейків... Але ж можна було просто колись сказати:
- Забери свою ненависть назад, чувак. Я не приймаю її. Іди, і роби з нею те, що вважаєш за потрібне...
