Початок статті і відео зі звуком для пробудження дивіться будь ласка тут
«Уявіть собі рибу, яка плаває в акваріумі. Також, уявіть, що ви ніколи, ніде не бачили саме цю рибу або акваріум. І є єдиною інформацією про них, і лише та, яку ви отримуєте через дві телевізійні камери, перша з яких встановлена на торець акваріуму, а інша "дивиться" під незвичним кутом з іншого боку. Якщо ви дивитесь на два телевізійних екрани, можна помилково вважати, що риби на екранах - різні. Дійсно, за умови різної віддаленості камер, освітлення акваріуму з різних боків, розміщення камер під різними кутами, кожне з зображень буде відрізнятися (ау! ви зараз не знаєте, що це одна й та сама риба, ви дивитесь у два різних монітори! :))
Аж ось, продовжуючи спостерігати за рибами, ви починаєте розуміти, що між ними існує певний зв'язок. Якщо повертається одна риба, то інша робить трохи інший (під іншим кутом), але синхронний поворот. Якщо одна риба демонструє анфас, інша, наприклад, пливе в профіль, або навпаки.
Якщо ви не знайомі з загальною ситуацією камер і моніторів, ви навіть можете помилково вирішити, що, риби миттєво синхронізують свої рухи.
Саме це явище і зафіксовано в науці, як парадокс Ейнштайна-Подольского-Розена (ЕПР).
Чи означає цей миттєвий зв'язок між рибами, який камери (якщо вони точні і однаково без затримки передають рухи риби) передають на моніторах, що Айнштайн помилявся в тому, що швидкість світла є обмеженням для будь-якого матеріального тіла?
Звичайно ж ні.
"Жодного миттєвого зв’язку між ними немає, бо знаючи про більш глибокий вимір дійсності, - один реальний акваріум з однією реальною рибою, - ми розуміємо, що наявна лише одна, а не дві риби."
Майкл Талбот, «Голографічний Всесвіт»
Якщо ми знаємо про монітори, на яких видно одну й ту саму рибу, ми можемо сказати точно, що бачимо саме її. Але ж, "моніторів", на яких ми бачимо Всесвіт, стільки ж, скільки людей, які на нього дивляться. Під різними кутами зору, звичайно...
