"Заборона на радість" - одна з особливостей сьогоднішнього світу, і вона дуже актуальна для людей, які вижили в умовах окупації або в період бойових дій.
У багатьох українців є зараз нав'язливе відчуття - провина за те, що вони вижили, або перемістилися з окупованих територій, чи місць бойових дій. Від неї виникають нав'язливі стани: люди воліють "страждання в ім'я чогось важливого".
Військові психологи називають цей стан "провиною того, хто вижив". Це почуття з'являється тоді, коли людина пережила небезпечні події, в яких інші загинули. Чи хтось помер або постраждав на їх очах.
Саме це почуття провини змушує людину карати себе й оточуючих за те, що вони мають, або хочуть те, чого інші вже ніколи не можуть собі дозволити.
"Провина" Того-хто-вижив або живе зараз без стресу, змушує багатьох відчувати себе винним за думки і бажання, які пов'язані з тим, що життя триває. Хоча це, насправді природні, життєві бажання - хотіти смачної їжі, краси, затишку і радості, кохання.
І з кожною спробою радіти своїм бажанням у багатьох миттєво з'являється відчуття провини.
Що необхідно робити, якщо ти почуваєшся винним, через те, що вижив? Найперше, необхідно "відловити", "впіймати" це почуття. Не боятися його, не намагатися "побороти", "відпустити", "подужати".
Треба просто зупинитися на усвідомленні цього почуття.
І сказати Богові, Творцеві, Всесвіту, з любов'ю:
- Дякую!
Це подяка за те, що тобі "дали можливість" закінчити розпочаті земні справи, допомогти всім, хто потребує допомоги.
Все, що відбувається в житті тих, хто пережив страшну війну в Україні, Чечні, Сирії і зараз знаходиться в безпеці – все відбувається заради наших подальших завдань в цьому житті. Для когось це продовження роду, допомога іншим людям, відновлення країни, або власні, персональні завдання, яких у нас дуже багато.
Ми всі відстоюємо свободу і життя. Саме цієї миті. Тут і зараз. Саме тому, що живі.
Тож не гнівіть Бога, і любіть Життя в усіх його проявах.
Стаття написана для моїх рідних, близьких і друзів, які відчувають провину через те, що вони живуть.
ЖИТИ - ТРЕБА!
